Основні принципи управління

Управління школою - складний динамічний процес, який включає в себе постановку мети й завдань, вивчення й аналіз існуючого рівня навчально-виховної роботи, пошуки удосконалення системи роботи школи, ефективного використання засобів навчання і виховання, координацію зусиль всього педагогічного колективу й управлінського персоналу.

       Управління – це послідовна зміна станів, непевний рух від мети до результатів.

       Під структурою управління навчальними закладом слід розуміти таку організацію управління, в якому відповідним чином розміщені керівники школи, вчителі й інші учасники навчально - виховного процесу та  встановлені між ними взаємовідносини, спосіб передачі інформації. Кожний елемент структури має чітко визначені функціональні обов’язки.

      Процес управління має деякі особливості, кожна з яких відіграє важливу роль в успішній управлінській діяльності.

       Динамічність – властивість процесу управління змінюватись залежно від завдань, які стоять перед колективом.

       Сталість процесу управління відображає потребу в стабілізації, збереженні традицій в організації навчально-виховного процесу, наступності прийняття управлінських рішень.

      Циклічність і послідовність управлінських операцій – особливість, яка виявляється при переводі процесу управління в новий стан, здійсненні циклу управлінських впливів від мети до результатів і під час висунення складніших завдань. Досягнення позитивних наслідків управлінського впливу можливе тільки за обов’язкового дотримання всіх операцій - постановки мети, збору інформації про стан об’єкта управління, планування дій, вибору варіанту дій, організації виконання контролю та аналізу результатів.

      Дискретність – особливість, яка виявляється в тому, що процес управління протікає нерівномірно, спочатку ніби накопичується потенціал впливів при постановці мети й зборі інформації, а потім проявляється в активних практичних діях.

     Усвідомлення цих особливостей процесу управління дає змогу керівникові переборювати невпорядкованість впливів на об’єкти управління і будувати свою діяльність, спираючись на досвід та глибокі наукові засади.

      Демократизація управління школою передбачає зміну ролі внуртишкільного контролю як частини управлінської праці. Сьогодні потрібне глибоке вивчення навчально-виховного процесу, проникнення в суть взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу. Це – забезпечення педагогом передачі і засвоєння теоретичних знань, творчий пошук нової інформації, формування певних умінь і навичок в учнів і батьків; здатність взаємодіяти під час розв’язання педагогічних завдань; здійснення педагогічної діагностики рівнів навчально-пізнавальної, фізичної та соціально-комунікативної активності учасників навчально-виховного процесу; раціональний підбір відповідних педагогічних засобів впливу на процес взаємодії суб’єктів навчання і виховання; забезпечення під час організації діяльності соціально-педагогічними умовами самореалізації кожним вихованцем своїх можливостей.

    Шкільний менеджмент має певні особливості, що відрізняють його від загального освітнього. Вони відображаються у, притаманних школі, принципах, чинниках, формах організації освітніх процесів, її місії, мети, засобах діяльності, культурних традиціях, цінностях, а також - в особистісній орієнтації та характері впливу директора на ввірений йому шкільний персонал. Місією директора-менеджера – є створення сприятливого середовища для динамічної взаємодії освітніх процесів та розвитку в учасників навчально-виховного процесу готовності до змін в умовах життєдіяльності, до творення свого майбутнього. Управлінська діяльність має бути спрямована на поліпшення всієї системи навчання і виховання школярів.

      Внесені концептуальні зміни в управлінську діяльність закладу.

    Першим напрямком змін в управлінні керівника є забезпечення державно-громадського управління.  

          Якість освіти є національним пріоритетом, тому ми визначили це другим напрямом своєї діяльності.

       Важливим чинником підвищення ефективності управління є здійснення моніторингу якості освіти - це третій напрямок змін.

     Четвертий напрям – перехід до стратегічного програмно-цільового управління. 

       П’ятий  напрям – встановлення наукового, аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень.  

         Шостий напрям – управлінський моніторинг – осмислення передумов, закономірностей та механізмів персональної діяльності, соціального та індивідуального способів існування, самоаналіз.  

    Сьомий напрям – підвищення компетентності управління на всіх рівнях.