Комунальний заклад освіти "Навчально-виховний комплекс № 27 "школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (дитячий садок)" Дніпровської міської ради

   





Сторінка психолога

 

Поради батькам першокласника

 

         Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були віправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

 

        Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

 

Поради для правильного режиму дня

 

1.     12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

 

2.     Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

 

3.     Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять  необхідно 10-15 хв. «перерви».

 

4.     Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).

 

         Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

 

 

 

Сім основних правил

для правильної організації навчання

 

1.        Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності)вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

 

2.        Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування  правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

 

3.        Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

 

4.        Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).

 

5.        Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

 

6.        Будьте, як вихователь, зразком у поведіні. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

 

7.        Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

 

 

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА:

 

           1.Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька.

           2.Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд". 

           3. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

           4.  Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

           5.  Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

           6.Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

           7.  Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.    Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

           8.   Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

           9.  Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

          10.  Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.                                                                               

 

 

 

 

 

Умій володіти собою

 

1. Пам’ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.

 

2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.

 

3. Намагатися змінювати чи перевиховувати інших - марно. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

 

Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

 

4. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і позування.

 

5. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не варто розпочинати конфлікт через дрібниці.

 

6. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.

 

7. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОГО ЖИТТЯ.

 

8. Будь толерантною особистістю.

 

9. Якщо неможливо уникнути критики – оцінюй вчинки, а не людину. Поважай думку та почуття інших.

 

Толерантність ( від лат. Tolerans - терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.

 

Агресія (від лат. Aggressio - нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.

 

 

ДЕТСКАЯ АГРЕССИЯ
 
Нужна ли агрессия?
 
      Агрессивность проявляется в основном из-за обманутых детских надежд, а прожить и никогда не обмануть ожидания вашего малыша крайне сложно, поэтому и невозможно свести на нет все появления агрессии. Да и не нужно. Агрессивная реакция по своей сути - это проявление борьбы. Она складывается из неудовлетворительности, протеста, злости и явного насилия, возникает при попытке ребёнка изменить положение вещей. Всё это совершенно нормально и, безусловно, предпочтительнее, чем хныканье, жалобы, покорное повиновение, бесплодное фантазирование и другие проявления ухода от действительности.
      Агрессивность имеет свои положительные и отрицательные, здоровые, болезненные стороны. Она может проявляться в предприимчивости и активности или, напротив, в непослушании и сопротивлении. Агрессивность способна развить дух инициативы или породить замкнутость и враждебность, может сделать ребёнка упрямым либо безвольным и т.д. Согласитесь, не раз внутренняя агрессивность  и злость заставляли лично вас действовать, принимать решения и добиваться успеха.
      С другой стороны, с агрессивностью могут быть связаны и ложь, вымагательство, насилие, нанесение душевных и физических травм и даже убийство. Именно с этими проявлениями агрессивности и нужно бороться.
      Лучший способ избежать развития чрезмерной агрессивности в вашем ребёнке - проявлять к нему любовь. Нет детей, которые, чувствуя себя любимыми, были бы агрессивными.
 
Как формируется агрессивность?
 
      Хотим мы этого или нет, но порой ребёнок вызывает у родителей не только любовь, но и досаду, раздражение, сожаление, нетерпение и даже отчаяние. И, к сожалению, эти чувства они бессознательно проявляют более драматично и убедительно, нежели свою любовь. Если не уровновешивать подобные отрицательные эмоции проявлениями любви, заботы, то ребёнок может начать видеть в вас злыдней, которые регулярно подавляют его, мешают жить, препятствуют удовлетворению желаний. Он становится злым и агрессивным. Эта агрессия может быть направлена как прямо на вас, так и переносится на других - людей, предметы, игрушки. Ребёнок, которому мать не даёт карамельку, пинком отшвыривает игрушку. Он не осмеливается столь же открыто излить свою злость на мать и переносит гнев и агрессивность на другой, более безобиднй объект. Но чаще всего дети открыто проявляют возмущение, а потом долго страдают от своего поступка.
       Ребёнок сам огорчён своим агрессивным поведением, у него рождается чувство вины и даже боязнь утратить любовь и заботу родителей. Эта боязнь, в свою очередь, тоже может развивать агрессивность, и возникает порочный круг: ребёнок чувствует себя подавленным не только родителями, но также собственным чувством вины и страха. И его агрессивность теперь уже будет направлена на любые другие объекты.
      От агрессивности больше всего страдает ребёнок. Он в ссоре с родителями, теряет друзей, использует лишь минимальную часть своих интеллектуальных возможностей и живёт в постоянном раздражении из-за мучительного гнева злобы и собственной вины. Нет нужды говорить, что было бы очень полезно понять причины протеста и сопротивления ребёнка, чтобы затем исключить их. Родители агрессивных детей должны сами избавиться от внутренней агрессивности по отношению к ребёнку. Им чаще нужно беседовать с повзрослевшим малышом, объясняя, что не все наши желания выполнимы. Что есть желания главные, действительно важные, а есть приходящие, сиюминутные. Если какое-то желание становится для ребёнка важным, нужно учиться настаивать на своём без крика. гнева и злобы. Если ребёнок захотел самокат, а вы по каким-то причинам не можете его купить или считаете его покупку нецелесообразной - садитесь и развговаривайте с ребёнком, а не бросайте раздражённое: "Ты всегда просишь невыполнимое, а сам поиграешь и бросишь!". Да, действительно, может поиграть и бросить. Но если вы посмотрите на себя, то тоже заметите начатые и брошенные дела, недочитанные книги, купленные невпопад вещи и т.д. Ребёнок тоже имеет право на ошибку.
       Обиженный, озлобленный, расстроенный, недоверчивый ребёнок может проявлять свою агрессивность разными способами. В качестве одного из таких способов ребёнок использует бранные слова. Говорит он их, чтобы обидеть и продемонстрировать, что говорит то, что не дозволено.
       Что касается допустимых проявлений агрессивности, то коллективные игры дают детям наилучшую возможность выразить свою воинственность социально приемлемым образом. Кстати, все активные игры как раз  направлены на то, чтобы выплескивать любую негативную энергию.Дети, собираясь вместе, обожают прыгать на кроватях, танцевать, кричать и просто драться. Не останавливайте их. Это прекрасная возможность выплеснуть всю накопившуюся в них отрицательную энергию.
 
Мой ребёнок. Большой решебник для заботливых родителей (текст)/ сост. И.Ю.Левашова. - Донецк: ООО "Глория Трейд", 2011. (Часть IV Ребёнок. Семья. Общество)

 

 

 

 

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми,

 

які мають емоційні труднощі

 

 

 

1.     Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

 

2.     Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних  їй рівнів організації емоційної сфери.

 

3.     Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає.  Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

 

4.     Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

 

5.     Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

 

6.     Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

 

7.     Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

 

8.     Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

 

9.     З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

 

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежиить від особливостей її ставлення до себе.

ПАМЯТКА  БАТЬКАМ  ВІД  ДИТИНИ.

27 ДИТЯЧИХ ПРОХАНЬ

 

  1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов’язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.
  2. Не бійтеся бути вимогливими до мене. Я надаю перевагу саме такому ставленню. Це дозволяє мені визначитися.
  3. Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що зважати слід лише на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.
  4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує вперто прагнути у всіх випадках залишити останнє слово за собою.
  5. Не давайте обіцянок, яких ви не зможете виконати; це похитне мою віру у вас.
  6. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, аби роздратувати вас. А то надалі я намагатимуся досягти ще більших «перемог».
  7. Не засмучуйтеся занадто від моїх слів: «Я вас ненавиджу».Я не це маю на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували за тим, що мені зробили.
  8. Не змушуйте мене почуватися меншим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це,ставши «плаксою».
  9. Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити сам: я використовуватиму вас, як обслугу.
  10. Не дозволяйте моїм «поганим звичкам» притягувати до мене надмірно вашу увагу. Це лише надихне мене на їх засвоєння.
  11. Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей.

Я зверну більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на- віч.

  1. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в розпал конфлікту. За деякими об’єктивними причинами мій слух притуляється в цю мить, а бажання співпрацювати з вами пропадає. Буде нормальним, якщо ви зробите якісь кроки, але давайте поговоримо про це пізніше.
  2. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано».
  3. Не змушуйте мене відчувати, що мої провини – смертельний гріх. Я маю навчитися робити помилки без відчуття, ніби я ні на що не здатний.
  4. Не чіпляйтеся до мене і не буркотіть на мене. Якщо ви будете це робити, я повинен буду захищатися, прикидаючись глухим.
  5. Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді сам не розумію, чому чиню так, а не інакше.
  6. Не піддавайтеся надто великому іспиту мою чесність. Заляканий, я легко перетворююсь на брехуна.
  7. Не забувайте, що я люблю експериментувати. Саме так я пізнаю світ, тому,будь ласка, змиритися з цим.
  8. Не залишайте мене від наслідків моїх власних помилок. Я вчусь на власному досвіді.
  9. Не звертайте забагато уваги на мої маленькі хвороби. Я можу звикнути отримувати задоволення від поганого самопочуття,якщо не привертає до мене стільки уваги.
  10. Не намагайтеся здихатись мене,коли я сталю відверті запитання. Якщо ви не будете на них давати відповіді,я буду шукати інформацію десь на стороні.
  11.  Не відповідайте на мої дурні та безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то через деякий час помітите, що я просто хочу, щоб ви постійно мене бавили.
  12. Ніколи не натякайте, що ви є досконалі й безгрішні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
  13. Не хвилюйтеся, що ми з вами проводимо мало часу. Головне те, як ми його проводимо.
  14. Нехай мої острахи не викликають у вас надмірного хвилювання, інакше я буду лякатися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
  15. Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння й підтримки, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається, ніколи.
  16. Ставтеся до мене так, як ви ставитесь до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь, наслідуючи прилади, а не під впливом критики.

І, крім того, я вас так сильно люблю,будь ласка, поверніться до мене з любов’ю.

 

За матеріалами Інтернет